У самому серці Одеси, на Думській площі, відбулися зйомки художнього фільму «Довженко» присвяченого творчості видатного кіномитця України Олександра Довженка за участю зірок вітчизняного кінематографу. Режисер -постановник Костянтин Коновалов, виконавці головних ролей: Григорій Бакланов (Олександр Довженко), Максим Самчик (Юрій Яновський), Поліна Василина (Іда Пензо).
Знімальний майданчик вирував енергією та творчим натхненням. Сонце щедро сипало променями, створюючи не лише природне освітлення, а й додаючи атмосферної спеки. За злагодженою роботою професіоналів аудіовізуального мистецтва уважно спостерігали студенти кафедри кіно та телебачення Міжнародного гуманітарного університету — майбутні режисери, оператори й телеведучі. Для них це була не просто екскурсія, а справжній урок живого кіно.
Однією з найяскравіших сцен стала імпровізація зустрічі на Одеському залізничному вокзалі. Вона ожила просто перед очима глядачів — актори в автентичному вбранні, гніді коні, що спокійно ступали бруківкою, й старовинна автомобільна техніка створювали ілюзію справжньої подорожі в часі. Вся площа, ніби за помахом режисерської палички, повернулася в епоху, коли кіно лише починало набувати голосу й душі.
Після завершення зйомок відбулося жваве обговорення творчого процесу. Майбутні режисери кіно та телебачення активно ставили запитання, цікавилися нюансами операторської майстерності, особливостями акторської гри та тонкощами організації знімального процесу. Відчувалося, що дійство, яке відбулося на знімальному майданчику лишило по собі не просто кадри на камері, а справжні емоції, які прагнули бути висловленими.
Режисер фільму охоче ділився досвідом, пояснюючи тонкощі побудови сцени, роботи з акторами, організації часу й простору. Діалоги ставали дедалі жвавішими, а прості технічні питання переростали у філософські роздуми про суть мистецтва. Особливу увагу студентів різних курсів привернула робота знімальної групи — всі хотіли дізнатися, як досягається магія світла, тіні й руху камери.
Цей день став не просто завершенням зйомок — він перетворився на справжнє свято творчості. Щирі емоції, допитливі погляди, теплі усмішки й усвідомлення, що мистецтво народжується саме в таких миттєвостях натхнення, залишаться в пам’яті надовго.
Знімальний майданчик вирував енергією та творчим натхненням. Сонце щедро сипало променями, створюючи не лише природне освітлення, а й додаючи атмосферної спеки. За злагодженою роботою професіоналів аудіовізуального мистецтва уважно спостерігали студенти кафедри кіно та телебачення Міжнародного гуманітарного університету — майбутні режисери, оператори й телеведучі. Для них це була не просто екскурсія, а справжній урок живого кіно.
Однією з найяскравіших сцен стала імпровізація зустрічі на Одеському залізничному вокзалі. Вона ожила просто перед очима глядачів — актори в автентичному вбранні, гніді коні, що спокійно ступали бруківкою, й старовинна автомобільна техніка створювали ілюзію справжньої подорожі в часі. Вся площа, ніби за помахом режисерської палички, повернулася в епоху, коли кіно лише починало набувати голосу й душі.
Після завершення зйомок відбулося жваве обговорення творчого процесу. Майбутні режисери кіно та телебачення активно ставили запитання, цікавилися нюансами операторської майстерності, особливостями акторської гри та тонкощами організації знімального процесу. Відчувалося, що дійство, яке відбулося на знімальному майданчику лишило по собі не просто кадри на камері, а справжні емоції, які прагнули бути висловленими.
Режисер фільму охоче ділився досвідом, пояснюючи тонкощі побудови сцени, роботи з акторами, організації часу й простору. Діалоги ставали дедалі жвавішими, а прості технічні питання переростали у філософські роздуми про суть мистецтва. Особливу увагу студентів різних курсів привернула робота знімальної групи — всі хотіли дізнатися, як досягається магія світла, тіні й руху камери.
Цей день став не просто завершенням зйомок — він перетворився на справжнє свято творчості. Щирі емоції, допитливі погляди, теплі усмішки й усвідомлення, що мистецтво народжується саме в таких миттєвостях натхнення, залишаться в пам’яті надовго.